Урок№ 10( 13.09.2022)
Тема програми: Вегетативне розмноження
Тема урока: Ділення бульбоцибулини
Бульбоцибулина являє собою підземне потовщене стебло, яке служить для запасання поживних речовин. Зовні вона дуже схожа на цибулину, але за будовою вони дуже різняться. Бульбоцибулина коротша і ширша за цибулину; на ній розміщуються листя, що перетворилися на тонкі сухі плівки, що закривають її і оберігають від пошкоджень і підсихання; у пазусі кожного листка знаходиться брунька; верхівка стебла зазвичай розвивається в квітконосний пагін; коріння виростає з основи бульбоцибулини, що часто має увігнуту форму. Щорічно біля основи кожного стебла утворюється нова дочірня бульбоцибулина.
Восени безпосередньо перед посадкою велику здорову бульбоцибулину розрізають на кілька частин так, щоб кожна з них мала хоча б одну бруньку. Поверхні зрізів обробляють фунгіцидом. Частини бульбоцибулин розкладають на сітчастій таці і ставлять у тепле сухе місце на 48 годин. Відразу після утворення на зрізах захисного пробкового шару шматочки бульбоцибулин висаджують у горщики або у відкритий ґрунт.
Бульбоцибулини
Іноді між новою
бульбою-цибулиною і старою, що руйнується, можуть сформуватися вторинні пагони
— дрібні дочірні бульбоцибулинки. Число їх залежить від виду рослини - у
гладіолуса, наприклад, утворюється до 50 штук. Під час осіннього викопування
бульбоцибулинки збирають і зберігають у сухому добре вентильованому та
захищеному від заморозків приміщенні при температурі не вище 5 °С.
Перед посадкою
наступного вегетаційного сезону підсохлі цибулинки корисно на добу замочити в
теплій воді. Потім їх досить щільно висаджують у відкритий ґрунт. Зазвичай вже
через два роки молоді бульбоцибулинки виростають до розмірів дорослої
бульбоцибулини, здатної утворювати квітконосні пагони.
Приклади рослин:
Гладіолус, Крокус.
1. Вивчити матеріал
2. Законспектувати основні поняття
3.Фото конспекту надіслати на електронну адресу: kaluginaolga699@gmail.com
Немає коментарів:
Дописати коментар