Урок № 13 (20.06.2023)
Тема програми: Флористика готичного періоду. Мистецтво Відродження, Бароко, Рококо
Тема уроку: Ренесанс
В середньовіччі, церква поміняла свої
погляди та ідеологію, намагаючись звільнити від всяких спогадів про вінки і
гірляндах античності. Церква виступала проти язичництва. Жертвоприношення
квітами нагадувало про квіткові ритуали, тому були «нечистими». Християни були
змушені відректися від квітів не тільки під час релігійних обрядів, а й а
повсякденному житті. Заборона поширювалася навіть на зривання диких квітів.
Людям вселяли усвідомлення власної вини, якщо вони кидали люблячий погляд на
квіти.
Це парадоксально для самої церкви, яка в
наступні роки сама стала виступати ангелом-хранителем квітів. Пізніше в 8-10
століття монастирі займалися мистецтвом садового будівництва. Поступово квіти
стали вважати подарунком Бога, тому радіти їх красі можна було, не впадаючи в
гріх. Деякі квіти знову повернулися на вівтар, тепер уже християнської церкви.
З часів перших хрестових походів квіткові
прикраси придбали значення за межами монастирських стін. Важливі панове та
шляхетні дами використовували їх при веденні символічних любовних пікіровок.
Дами зустрічали своїх лицарів в будинках, прикрашених гірляндами, розсипали
пелюстки квітів в їх честь на вулиці. Придворні сукні дам були прикрашені білими
з золотими квітами, або фіолетові з численними маленькими срібними квітами.
Флористичні традиції і звичаї Середньовіччя
вимагали значну кількість квітів, які через свою рідкість були тоді дуже
дорогими. Квіти, як рідкісні предмети розкоші, поряд з прянощами обкладалися
натуральним податком. Цей податок у вигляді кошиків, наповнених квітами -
трояндами, жасмином, братками, гвоздиками та іншими видами цієї дорогоюї
данини, - васали віддавали своїм панам. В кінці 13 століття з'являється навіть
«рожевий роман», в якому квіти символізують любов і бажання.
В цей час всі флористичні звичаї, релігійні
або світські, оберталися навколо троянди, найулюбленішого і самого
багатозначного квітки Середньовіччя. Важлива роль троянди в готиці знаменує
початок флористичної реставрації, специфічні звичаї традиції якої будуть
існувати аж до Ренесансу.
Ренесанс, що в перекладі з французької мови
означає відродження, був європейським розквітом мистецтва і літератури,
заснованим на концепції класики. Він з'явився після темних років Середньовіччя.
В Італії, спадкоємиці грецької та римської цивілізацій, цей стиль заявив про
себе вже в 1300г. Нові концепції віри людини в власну гідність, в красу і
гармонію світу відбивалися в усіх жанрах мистецтва і літератури. Квіти раптово,
завдяки своєму зовнішньому вигляду, придбали абсолютно нову цінність. Першими
їх оцінили художники, які вивчили багато видів рослин аж до найдрібніших
деталей, обігнавши при цьому на десятиліття ботанічну науку. На картині
Ботічеллі «Весна», наприклад, зображено понад сорок різних видів квітів, що
вирощуються і вивчаються просвітителями і друзями науки.
У той час багато рослин імпортувалося з
Середнього Сходу і вирощувалося в садах при віллах і палацах. Однією з
флористичних новинок епохи ренесанс стали квіткові портрети. Просто не великі
букети в глечику або в простому посудині, склянці. Лілія займала перше місце
тому вона символізує чистоту діви Марії.
Аранжування квітів стала другою флористичної
новинкою Ренесансу. Квіткові портрети і книжкові ілюстрації ботанічних праць
сприяли загальному інтересу до квітів і рослин взагалі. Естетичному аспекту
рослин була присвячена глава в книзі «Історія рослин» Далешампе (1587 р). Всі
поради ставилися КК зрізаних квітів, які тепер або пов'язували в букети, або
використовували для декорації приміщення. Інтерес до цього виду квіткового
аранжування був чимось абсолютно новим, адже Далешампе постарався точно
пояснити, чим по суті є букет: «Беремо жменю квітів і ставимо їх у вазу або
пофарбований глиняний посуд». Звичайно ця рекомендація більше нагадує
кулінарний рецепт ...)) Але радує, то що люди вже замислювалися про це.
Одним з кращих прикладів цього є мода на
«квіткові капелюхи». При королівських дворах Європи ця мода скоро була
вдосконалена. Французька королева Ізабелла Баварська і її придворні дами в 15
столітті носили квіти в волоссі, проте при цьому мова йшла про прекрасних
ювелірни роботах із золота з перлами і дорогоцінними каменями, які нашивали на
тканинний валик. Змагатися з ними в популярності можуть тільки «розсипані
квіти» і «квіткові килими».
Саме слово "букет" виникло у французькій мові, адже не дарма Франція вважається центром моди і любові. У французькій мові слово "букет" позначає - cвязка, пучок зрізаних квітів. Є й інше значення аромат, запах, причому друге спочатку було основним. Французи в свої букети вплітали ароматні гарденії, тубірозу, стефанотис, квіти помаранчі. При цьому треба врахувати, що це слово не носило характер якогось безглуздого збіговиська квітів, яке збиралося тільки з міркувань краси самих кольорів. Уже тоді, в давнину, згідно з легендами деяким квітам надавався сенс, що вважається праосновой флористики. Перші книги про флористики можна віднести до правління Катерини II, коли вже вийшло в світ щось на кшталт сучасних книг з флористики. В тій книзі розповідалося про значення кольорів: червоні букети позначали любов, жовті говорили про зраду, а блакитні або сині - про вірність.
Немає коментарів:
Дописати коментар