Урок № 17-19 (27.09.2022)

 Урок № 17-19 ( 27.09.2022)

Тема програми: Вегетативне розмноження 

 Тема урока: Розмноження щепленням 

Штучне зрощення прищеплюваного компонента (прищепа) з рослиною на яку він прищеплюється (підщепа) називають щепленням. Внаслідок щеплення утворюється єдиний організм, кожна частина якого зберігає свої функції. Коренева система підщепи постачає рослину водою і елементами мінерального живлення, а крона, яка утворюється з прищепи, забезпечує її продуктами фотосинтезу. Добре зростання тканин і максимальне довголіття рослин забезпечується при щепленні близьких видів, а також при щепленні форм та сортів на той вид, від якого вони походять.

Розмноження щепленням найпоширеніше у садівництві для збереження сортових особливостей, прискорення початку плодоношення, посилення росту, підвищення стійкості тощо. У лісовому господарстві щеплення використовують для створення насіннєвих плантацій, архівно - клонових культур та вирощування декоративного садивного матеріалу для озеленення.

Прищепою можуть слугувати сходи, сіянці, одно - та дворічні пагони або їх частина (живці) з однією або кількома бруньками, окремі бруньки з прилеглими до них ділянками кори та деревини (вічка). Для підщеп використовують дорослі дерева, саджанці, сіянці. Залежно від мети, породи, віку, розмірів компонентів визначають спосіб та місце щеплення – у крону, в верхівку або бічну частину пагона, в штамб або кореневу шийку.

Щеплення починають з підготовки прищепи (заготівля та зберігання пагонів, нарізка живців та вічок, проведення зрізу через деревину, камбій і кору у вигляді гладкої поверхні з виступом або язичком) і підщепи (зрізання частини або усієї рослини, оголення камбію і деревини відповідно до зрізу на прищепі). Потім підготовлені компоненти щеплення суміщають. При цьому прищепу прикладають до підщепи так, щоб співпадали деревина з деревиною, камбій з камбієм, луб з лубом. Наступна операція – обв’язування та обмазування місця щеплення, яке повинно забезпечувати міцний кон­такт оголених тканин прищепи і підщепи. Для цього використовують поліетиленову плівку, лейкопластир, ізоляційну стрічку, а також вов­няну або бавовняно-паперову нитку (штопку). Для захисту від виси­хання місце щеплення обмазують садовим варом або пластиліном. Інколи прищеплені рослини вміщують на 3-4 тижні у поліетиленові, пластикові або паперові мішечки. Через 3-4 тижні після щеплення проводять послаблення обв’язки та її повне знімання на наступний рік.

Догляд за щепленими рослинами включає розпушування ґрунту, підживлення та поливання рослин, знищення порослі та водяних пагонів, які утворюються на підщепі. Відомо близько 150 способів щеплення, які відрізняються за віком і розмірами компонентів, технікою вико­нання. За технікою виконання способи щеплення поділяють на три ос­новні групи:

1. Аблактування - щеплення зближенням двох кореневласних рослин.

2. Окулірування - щеплення однією брунькою (вічком).

3. Копулірування - щеплення живцем з 2-3 бруньками.

Аблактування, головним чином, застосовують для порід, що важко зро­стаються: берези, каштана, бука та ін. При аблактуванні підщепу і при­щепу вирощують поруч, потім їх зближують, без відділення прищепи від материнської рослини до повного зростання компонентів. Перед зближенням на пагонах обох рослин роблять неглибокі повздовжні надрізи кори з тонким шаром деревини завдовжки 4-5 см однакових розмірів, суміщають оголеними поверхнями та обв’язують.

Окулірування – простий, надійний і найбільш розповсюджений спосіб вегетативного розмно­ження плодових і деяких листяних видів рослин. Про­водять її у два строки: навесні і у другій половині літа. До ранньовес­няної вдаються рідко, лише на півдні, де не прижилися або загинули бруньки взимку, які були заокуліровані влітку. У період весняного со­коруху окулірують проростаючим вічком, а під час пізньолітнього від­току поживних речовин – сплячою брунькою; тому у першому випадку окулянт розвивається у рік проведення щеплення, а в другому – на наступний рік.

Відомо кілька способів окулірування (рис. 6.31):

• під кору брунькою з щитком без деревини (рис. 6.31а,г);

• під кору брунькою з деревиною (щиток бруньки, окрім кори, камбію, має тонкий шар деревини, рис. 6.31 б,д);

• в приклад (брунька зрізується не з щитком, а з великою ділянкою кори прямокутної форми, рис.6.31в,е).

Третій спосіб застосовується для щеплення на товстокорих підщепах – на горіхах, каштанах та ін. У практиці найчастіше застосовують літнє окулірування щитком з деревиною. Залежно від вимог окулірування проводять у різні частини підщепи. При вирощуванні пло­дових саджанців щеплення роблять якомога ближче до кореневої шийки. При розмноженні плакучих, кульовидних форм деревних рослин, штамбових троянд і бузків окулірують в штамб на висота, що визна­чена технічними вимогами до садивного матеріалу.

Мал. 6.31. Способи окулірування

Час пізньолітнього щеплення сплячою брунькою залежить від по­годи, особливостей підщепи і стиглості пагонів на маточних деревах. За 2-2,5 тижня до окулірування на підщепах видаляють бічні пагони приблизно на 15 см вище кореневої шийки і підгортають їх землею на висоту 8-10 см з метою підвищення вологості ґрунту і посилення інтенсивності сокоруху. У посушливих умовах підщепи поливають. Перед окуліруванням землю навколо штамбиків розгортають до рівня ко­реневої шийки і добре протирають місця щеплення.

Живці, з яких зрізають вічка для окулірування, заготовляють з од­норічних пагонів завдовжки 25-30 см з добре розвинених, моро­зостійких, високоврожайних та особливо декоративних дерев. Найк­ращими є пагони з визрілою деревиною і добре розвиненими брунька­ми. Щоб зменшити випаровування води, з живців зрізують листки і прилистки, залишаючи лише частину листових черешків завдовжки 1-1,5 см. До і під час окулірування живці зберігають у відрах з вогким мохом або водою, прикритими мішковиною.

Окулірувати найкраще у ранні та вечірні години, коли немає спе­ки. Окулірують дуже гострим чистим окулірувальним ножем. На 4-5 см вище від кореневої шийки з північного або північно-західного боку роблять Т-подібний неглибокий розріз завдовжки до 2 см, відвертають краї розрізу кори кісточкою ножа, зрізають з живця щиток з вічком такої самої довжини і вставляють його у розріз на підщепі. Після обв’язування місця окулірування до підщепи обережно підгортають зем­лю, яка захищає вічко від висихання і створює сприятливі умови для його приживлення (зростання).

Копулірування (щеплення живцем) – найпоширеніший спосіб ве­гетативного розмноження багатьох листяних та хвойних порід. Залеж­но від розмірів прищепи та підщепи, біологічних особливостей порід застосовують: просте і поліпшене копулювання, щеплення в приклад, в розщіп, за кору, в бічний надріз та ін.

Копулювання живцем (просте або поліпшене) використовують для щеплення тонких пагонів, якщо діаметри підщепи і прищепи од­накові. При простому копулюванні роблять на обох компонентах од­накові за довжиною і шириною гладкі навскісні зрізи. Довжина зрізів повинна бути в 3-4 рази більшою, ніж товщина (рис. 6.32).

Мал. 6.32. Копулювання живцем: 1 — просте; 2 — поліпшене

При поліпшеному копулюванні для щільнішого з’єднання компо­нентів щеплення та кращого зростання їх на навскісних зрізах прище­пи і підщепи роблять повздовжні розщіпи ("язички"). З’єднуючи їх, "язичок" першої закладають за "язичок" другої.

Щеплення в приклад (серцевиною на камбій або камбієм на камбій) особливо часто застосовують для щеплення хвойних порід.

Пе­ред щепленням в приклад серцевиною на камбій (рис. 6.33) на підщепі видаляють шпильки і бічні бруньки на верхівці пагона. Очищена від шпильок частина повинна бути на 2–3 см довшою, ніж прищепи. Жи­вець завдовжки 8–10 см також очищають від шпильок, за винятком 8–12 пучечків біля верхівкових бруньок. Гострим ножем живець розрізають вздовж через середину, починаючи з верхньої частини. Потім на підщепі у місці щеплення через камбіальний шар зрізають стрічку кори таких самих розмірів, як і зріз на прищепі. На оголений камбій підщепи прикладають живець і добре обв’язують.

Рис. 6.33. щепленням в приклад серцевиною на камбій

Техніка щеплення в приклад камбієм на камбій така сама. Вона ду­же ефективна і дозволяє досягнути майже 100% приживлювання прищеп. Після зростання прищепи і підщепи (через 4-5 тижнів) зрізають верхівку центрального пагона підщепи.

Щеплення в розщіп (рис. 6.34) – один з найдавніших способів щеплення, який застосовують для перещеплення плодових дерев старшого віку або розмноження хвойних (в розщіп верхівкового пагона). При щепленні в розщіп зрізають підщепу і по центру розрізу роблять один або два розщепи, в які вставляють живці з 2-3 добре розвиненими бруньками. На нижньому кінці живця, під самою брунькою, з двох протилежних боків роблять навскісні зрізи так, щоб вони мали вигляд клина завдовжки 4-5 см.

стрічкою.

Рис. 6.34. Щеплення в розщіп

Для щеплення в розщіп верхівкового пагона живці заготовляють з верхівок пагонів завдовжки 5-10 см. Нижню частину живця і верхню підщепи очищають від шпильок. Підщеп за допо­могою ножа розщеплюють на глибину до 1,5 см через середню бруньку, вставля­ють живець в підщепу таким чином, щоб співпали їх камбіальні шари, обв’язують місце щеплення ниткою або поліети­леновою стрічкою.

Щеплення за кору (рис. 6.35) вико­ристовують для щеплень дорослих дерев, перещеплень або у випадках, коли підщепа значно товща за прищепу. Най­кращим строком для його проведення є період найінтенсивнішого весняного со­коруху рослий. Навскісний зріз живця роблять з сідлом, що зменшує товщину зрізу і рану на підщепі. Підщепу готують шляхом зрізання її на пень, у верхній частині якого роблять поздовжній у 2-3 см розріз кори. Кінчиком леза ножа відгортають куточки кори і вставляють живець, просовуючи його під кору до упирання сідельця в зріз підщепи.

Для розмноження плюсових дерев дуба і деяких інших листяних порід найнадійнішим способом є один з варіантів щеплення за кору "в мішок" (рис. 6.35в) на штамбі заввишки 0,3-0,7 м.

 г 

Мал. 6.35. Щеплення за кору

а — живець без сідельця; б — живець з сідельцем; в – без розрізу кори (в мішок - 1); г — щеплення за кору з розрізом кори (2) і наступною обв’язкою

Для підщепи використовують 3-5-річні добре розвинені саджанці, які зрізають гострим ножем під кутом 40-45°. У щілину (мішок), яка утворюється при натисканні на верхню частину, підщепи вставляють живець з 2-3 бруньками і завдовжки 3-5 см, зрізаний від бруньки на клин (з одного боку через серцевину, а з протилежного – до камбію). Компоненти щільно обв’язують, а оголений зріз на підщепі обмазують садовим варом або пластиліном. На щеплення надягають захисний поліетиленовий пакет, який знімають через 2-4 тижні після приживлювання живця.

Щеплення у бічний надріз найчастіше застосовують у розсадниках для перещеплення підщеп (невдало окульованих дичок), а також для поповнення крон дерев. Найкращим строком щеплення є весна – водночас з початком сокоруху. Для цього на зрізаних на пень (12-15 см) дичках, ближче до кореневої шийки, під кутом 45° до осі роблять навскісний поздовжній розріз завдовжки 4–5 см і глибиною до 1/3-1/2 товщини пенька. У розріз вставляють живець з клиновидним зрізом і міцно обв’язують.

Домашнє завдання:

 1.     Вивчити матеріал

2. Законспектувати основні поняття

3. Замалювати схематично окулювання, копулювання та аблактування найбіль сподобавшимся способом

3.Фото конспекту надіслати на електронну адресу: kaluginaolga699@gmail.com