Урок № 2(05.09.2022)

  Урок№ 2 ( 05.09.2022)

Тема програми: Вегетативне розмноження 

 Тема урока: Штучне вегетативне розмноження

Штучне розмноження — це вегетативне розмноження рослин людиною, пов’язане з хірургічним відокремленням від рослини її частин. Його найчастіше використовують у випадках, якщо рослина за даних умов не утворює насіння, або насіння не зберігає властивостей сорту, а також для прискореного розмноження рослини або сорту. Є багато способів штучного вегетативного розмноження.

Розмноження паростками. Так розмножують малину, вишню, сливу, ожину, черемху, обліпиху.

Поділ куща застосовується при розмноженні деяких кущових (смородина), декоративних трав’яних багаторічників (примула, стокротки, дельфініум, флокси) та овочевих рослин (щавель, ревінь).

Штучне вегетативне розмноження відгілками

Розмноження відгілками (відводками) здійснюють методом присипання землею пригнутих бічних пагонів маточної рослини. Після вкорінення їх відокремлюють від материнської рослини й пересаджують на нове місце. Так розмножують аґрус, фікус, гвоздику, троянду, олеандр, азалію, виноград та ін.

Живцювання. Живець — частина вегетативного органа, яку використовують для розмноження. Він може бути стебловим, кореневим і листковим.

Стебловими живцями розмножують виноград, троянду, смородину, вербу, тополю, кімнатну герань тощо. Стеблові живці поділяють на зимові (безлисті) й літні (зелені, з листками). Зимовими живцями розмножують смородину, виноград, вербу, тополю, а літніми — троянду, тую, огірки, дині, томати, баклажани, перець, картоплю.

Кореневими живцями розмножують хрін, шипшину, троянду, сливу, вишню, малину, яблуню, кок-сагиз, цикорій, ліщину, брусницю та ін.

Листковими живцями розмножують бегонію, глоксинію, портулак, колеус, гіацинт, томати.

Висаджений у ґрунт живець вкорінюється і дає пагін. На стеблових живцях пагін формується з пазушних бруньок, на листкових і кореневих живцях — з додаткових бруньок. Додаткові корені утворюються ендогенно з кал юсу.

Живцювання широко використовують для одержання методом культури тканин і органів безвірусних сортів картоплі, томатів та ін. Для цього на штучному живильному середовищі з конуса наростання бруньки вирощують пагони. їх, у свою чергу, розмножують живцюванням, одержуючи певну кількість безвірусних рослин. Із цих рослин вирощують насіннєвий матеріал, який вже можна висівати й за умов виробництва.

Розмноження щепленням

Щеплення (трансплантація) — зрощування зрізаних живців або бруньок розмножуваної рослини (прищепи) з іншою, укоріненою, (підщепою).

Відомо близько 100 різноманітних способів щеплення, однак їх можна звести до трьох принципово різних: зближення, або аблактування, копулювання, або щеплення живцем, і окулірування, або щеплення вічком.

Особливо видатних успіхів у щепленні досяг І. В. Мічурін. На основі взаємовпливу компонентів щеплення він розробив метод ментора (вихователя), завдяки якому йому вдалося одержати нові сорти рослин і поліпшити властивості гібридів та існуючих сортів. Плодові рослини, головним чином, розмножують щепленням.

Особливості вегетативного розмноження:

• у потомстві досить повно й точно відтворюються властивості й ознаки материнської рослини, тому воно є найпристосованішим до певних умов існування;
• потомство формується за рахунок материнської рослини і тому більш життєздатне;
• потомство, відокремлюючись від материнської рослини, здатне більш ефективно вести конкурентну боротьбу;
• потомство раніше вступає в пору плодоношення;
• вегетативне розмноження може здійснюватись за умов менш сприятливих, ніж розмноження насінням;
• вегетативне розмноження дозволяє окремим особинам швидше займати панівне положення у фітоценозі, наприклад задерніння лук.

Домашнє завдання:

 1.     Вивчити матеріал

2. Законспектувати основні поняття

3.Фото конспекту надіслати на електронну адресу: kaluginaolga699@gmail.com