Урок № 28 (27.11.2020)
Тема уроку: «Основні типи ґрунтів в саду:
переваги, особливості, недоліки»
Глинисті ґрунти –
важкі, містять до 80% глини, практично неструктуровані, зазвичай, закислені.
Довго прогріваються навесні. Поганий дренаж води, майже немає доступу повітря в
кореневмісному шарі. Після поливу земля стає слизькою, в'язкою. Органіка в
таких ґрунтах практично не розкладається, а рослини не можуть ані дихати, ані
толком засвоювати поживні речовини.
Способи поліпшення: пісок і торф роблять
землю волого- та повітропроникною. Зола – наситить мінеральними речовинами,
компост і гній – органікою. Сидерація.
Особливості агротехніки: ретельне
мульчування посадок, постійне розпушування, осіння перекопка без розбивання
грудок, організація високих грядок.
Добре ростуть: дерева і кущі з потужною
кореневою системою, винні сорти винограду.
Суглинкові ґрунти –
одні з найбільш універсальних для вирощування. Легкі суглинки підходять для
більшості садових і городніх рослин, глини – 10-30%. Зазвичай, суглинки – з
нейтральною кислотністю. За кольором така земля може бути сірою, бурою,
червонуватою або жовтою. Структура – дрібнозерниста. Майже всі рослини
прекрасно ростуть на легких суглинках – і троянди, і плодові чагарники,
і цибулинні. Після
дощів і поливів – на поверхні утворюється кірка. При пересиханні – з'являються
тріщини.
Способи поліпшення: завдяки глині –
суглинок добре утримує вологу, пісок і торф – покращують його структуру,
компост і перегній – збагачують органікою. Регулярне внесення добрив необхідно
для підтримки високого рівня родючості. Восени перекопують без розбивки грудок.
Особливості агротехніки: мульчування,
постійне розпушування, глибина загортання насіння і посадки саджанців –
відповідно до рекомендацій, а на середніх і важких суглинках зменшують на
20-30%.
Добре росте: більшість садових рослин,
але для хвойних та ін.
груп рослин потребує зміни кислотності до слабокислої або кислої реакції.
Піщаний ґрунт –
легкий, пухкий з високим відсотком піску. Вологу практично не утримує, швидко
пересихає. Але має відмінну повітропроникність і швидко прогрівається. Але
навіть при невеликому поліпшенні – можна успішно вирощувати моркву,
полуницю, цибулю,
смородину, виноград.
Але поливати потрібно часто і багато.
Способи поліпшення: швидкий спосіб –
відгребти пісок на 25-30 см і «постелити» шар глини, товщиною 5-6 см, знову
засипати його піском, а зверху посіяти та посадити рослини і замульчувати
компостом хоча б на 5 см. Сидерація. Не перекопувати ґрунт, не перевертати
ґрунтові шари.
Особливості агротехніки: внесення глини,
чорнозему, регулярні додавання торфу, компосту, часті мінеральні підживлення,
мульчування. Посіви і посадки роблять глибше рекомендованого, приблизно на 30%.
При посадці не потрібен додатковий дренаж.
Супіщані ґрунти –
одні з кращих для вирощування. У супісків більше переваг, ніж недоліків. Цей
тип ґрунту – легкий у всьому, його просто обробляти, робити посадку, швидко
окультурюється, рано прогрівається навесні, волого- і повітропроникний,
підходить більшості рослин.
Способи поліпшення: постійне внесення
компосту, гною, мінеральних добрив, глини або чорнозему для поліпшення
в'язкості. Сидерація.
Особливості агротехніки: потребує частих
поливів, мульчування для збереження вологості ґрунту. Необхідні регулярні
мінеральні підживлення через швидке вимивання мікроелементів з ґрунту. Зручно
поєднувати поливи з підживленнями водорозчинними добривами.
На піщаних і супіщаних ґрунтах дуже добре працюють мікробіологічні препарати,
які допоможуть переробляти залишки органіки та заселять землю корисними
мікроорганізмами. При посадці тюльпанів й ін. цибулинних та бульбових – не
потрібен додатковий дренаж, вода не застоюється.
Чорноземні ґрунти –
вважаються найбільш родючими й універсальними. Вони містять багато гумусу і
мінеральних елементів живлення, залишає на руках чорний однорідний слід. Але
можуть бути і досить щільними, занадто важкими. Ідеальна структура чорнозему
для більшості рослин – як у легких суглинків.
Способи поліпшення: потрібну рихлість
отримують, додаючи пісок, торф, компост.
Особливості агротехніки: пам'ятайте, без
постійних внесень добрив виснажуються
і кращі ґрунти. Необхідно проводити розпушування, поливи, мульчування і
сидерацію.
Вапняні ґрунти – кам'янисті,
бідні, з низькою кислотністю. Зустрічаються в Україні рідше перелічених вище.
Їх покращують вирощуванням сидератів, органічними добривами, сечовиною.
Торф'яні ґрунти –
мають виражену кислу реакцію, пухкі. Їх покращують додаванням піску, в іншому –
як піщані та супіщані.
Важливо: врахуйте,
що в саду або на городній ділянці після будівельних робіт, завезення землі,
гною, торфу, переміщення великих обсягів ґрунту та ін. – на різних ділянках
саду земля може сильно відрізнятися. На кожній з них потрібно окремо визначати
кислотність і структуру.
Домашне завдання
1.Вивчити надану інформацію.
2.Законспектувати основні
поняття.
3.. Фото конспекту надійслати для
перевірки та оцінювання на адресу : kaluginaolga699@gmail.com.
Немає коментарів:
Дописати коментар