Урок № 29 (03.12.2020)

 

Урок № 29 (03.12.2020)

Тема програми: « Обробіток ґрунту і сівозміни»

Тема уроку: «Кислотність або рН ґрунту»

 Кислотність ґрунтів — це властивість, обумовлена наявністю в ґрунтовому розчині водневих (Н+) іонів. Представляється через рН (від'ємний логарифм концентрації водневих іонів). Кислі ґрунти мають рН менше 7, нейтральні — близько 7, а лужні — понад 7.

Кислотність є основою ґрунтової хімії та у першу чергу впливає на активність у ґрунті елементів живлення і їхнє засвоєння рослинами. Також рН впливає на усю ґрунтову біоту (мікроорганізми, водорості, гриби).

Навіть сьогодні, на початку 21 століття, більше третини аграріїв не знають точно кислотність ґрунтів на власних посівних площах, а між іншим саме цей показник здатен помітно знизити показники продуктивності вирощування сільгоспкультур

Факти про кислотність ґрунту

·                     Надмірно високий (вище 9) або низький (нижче 4) рівень рН є токсичним для коренів рослин.

·                     Для більшості рослин оптимальним значенням кислотності ґрунту є 6,0-7,0.

·                     Більшість макро- та мікроелементів максимально доступні за кислотності 6,6-6,9.

·                     Розкислення ґрунту лише на одиницю значення (від 5,0 до 6,0) сприяє підвищенню урожайності до 50%.

·                     В кислих ґрунтах (pH 4,0-5,5) залізо, алюміній і марганець  досягають токсичного рівня концентрацій. При цьому надходження у рослини фосфору, калію, сірки, кальцію та магнію значно ускладнюється.

·                     В лужних ґрунтах (pH 7.5-8.5) фосфор, залізо, марганець, мідь, цинк, бор стають менш доступними рослинам через утворення нерозчинних гідроксидів.

·                     При плануванні технології вирощування рН потрібно брати до уваги в першу чергу, ще до проведення аналізу ґрунту.

Що потрібно робити?

По-перше, варто визначити кислотність ґрунту, розрахувати потребу у вапні (гіпсі) і внести відповідну норму вапна (гіпсу), щоб змінити кислотність (лужність) до оптимального рівня і тим самим збільшити доступність наявних макроелементів.

По-друге, зробити аналіз ґрунту, визначити наявність NPK, розрахувати потребу в NPK і внести відповідну норму добрив.

Зазвичай вітчизняні агровиробники починають роботу з другого пункту, що не можна назвати правильним.

Для зменшення кислотності на 1 (одиницю) з pH 5.6 до 6.6, необхідно внести одноразово наступну кількість вапнякових матеріалів в перерахунку на СаО:

·                     Піщаний ґрунт — 1,5-2 т/га СаО

·                     Суглинистий — 2-3 т/га СаО

·                     Глинистий — 3-4 т/га СаО

Наступні кожні 3 роки на піщаних і суглинистих грунтах слід вносити відповідно по 0,6-1,2 т/га та 1,5-1,8 т/га СаО, та кожні 5 років на глинистих важких ґрунтах 2,5-3 т/га СаО. Для досягнення максимального ефекту вапнування краще проводити восени перед основним обробітком ґрунту.

В Україні ґрунти із надлишковою кислотністю значно поширені на Поліссі (Житомирська, Чернігівська, Рівненська, Волинська, північ Київської та Сумської обл.), у Прикарпатті (Івано-Франківська, Львівська обл.), гірських Карпатах та на півночі Лісостепу. За даними Державного агентства земельних ресурсів України, кислими ґрунти в наший країні є на площі близько 9,5 млн га.

У зоні Лісостепу виявлено 1,8 млн га. кислих ґрунтів. Найбільше їх у цій зоні у Вінницькій області – понад 500 тис. га. На значних площах кислі ґрунти зафіксували в Черкаській та Сумській областях. Останніми роками процеси підкислення ґрунтів проявляються навіть в агроландшафтах Степу. Інтенсивність збільшення площ кислих ґрунтів коливається від 1 до 14% щорічно.

Причини підвищення кислотності ґрунту

Ґрунтова кислотність зумовлюється концентрацією іонів водню. Спочатку кожен тип ґрунту має певний рівень природної кислотності, який залежить від його материнської породи, природної рослинності, рівня опадів. Однак із часом різні фактори призводять до зміни початкового рН ґрунту. Вилуговування та винесення культурами основних катіонів (кальцій Са2+, магній Mg2+, калій К+), розкладання рослинних решток і кореневі виділення деяких рослин призводять до підвищення кислотності ґрунту. Під впливом незбалансованих систем землеробства, техногенних викидів, кислотних дощів відбувається процес вторинного підкислення ґрунтів. Так, застосування високих норм фізіологічно кислих добрив (в основному азотних) поступово призводить до підвищення кислотності ґрунту.

Вплив кислотності ґрунту на культури

Для росту й розвитку більшості сільськогосподарських культур найсприятливішою є близька до нейтральної реакція ґрунтового середовища. Найчутливішими до кислотності ґрунту є цукрові, столові та кормові буряки, люцерна, еспарцет, капуста. Для них оптимальний рН ґрунту – 6,5–7,5. Ці культури найкраще реагують на вапнування, навіть на слабокислих ґрунтах. Чутливими до ґрунтової кислотності є пшениця, ячмінь, кукурудза, соняшник, соя, горох, ріпак, огірки, салат, цибуля. Вони найкраще ростуть за рН 6–7 (ячмінь, соя, горох – за рН 6,5–7) та добре реагують на вапнування середньо- та сильнокислих ґрунтів. Менш чутливими до підвищеної кислотності є жито, овес, просо, гречка, картопля, льон, морква, томат. Вони можуть рости в широкому діапазоні рН – 5–7,5, однак найсприятливішим для їхнього росту є рН 5,5–6,5. На сильно- та середньокислих ґрунтах ці культури добре реагують на внесення вапна, що обумовлено не стільки зниженням кислотності ґрунту, скільки підвищенням ефективності використання поживних елементів із ґрунту та добрив, про що детальніше йтиметься далі.

Як визначити кислотність ґрунту? Бабусин рецепт

Звісно, найточніше визначити рН ґрунту можна у лабораторії, де проведуть відповідне дослідження. Проте за нестачі часу або коштів  можна скористатися двома перевіреними часом «бабусиними рецептами», про які не кожен агроном нині знає.

1.                 Перевірка оцтом. На жменю ґрунту з потрібного поля слід налити звичайного столового оцту. Якщо в складі ґрунту оптимальний або підвищений вміст вапна (нейтральний і лужний ґрунт відповідно), то оцтова кислота вступить в реакцію і після змішування з землею почне виділяти вуглекислий газ, що проявиться у вигляді піноутворення та «кипіння». Якщо вапна недостатньо (кислий ґрунт), то реакції не відбудеться.

2.                 Перевірка «смородиновим чайком». Слід узяти 3-4 листки чорної смородини, залити їх склянкою крутого окропу і настояти, доки вода не стане кімнатної температури. Додати у ємність з настоєм землю з поля, яке потрібно перевірити. Вода змінить колір, за ним і можна визначити кислотність доданого ґрунту:

·                     червоний — pH 3,5-4,5;

·                     рожевий — pH 4,5-6,5;

·                     зелений — pH близько 7;

·                     блакитний — pH 7 і вище.

На кислому ґрунті не ростуть або погано ростуть багато рослин.

На кислий ґрунт будуть вказувати:

·                      подорожник

·                      мох

·                      щавель кінський

·                      мокриця

·                      кислиця звичайна

·                      хвощ

·                      жовтець повзучий

Щоб визначити кислотність грунту, найкраще взяти зразок із присадибної ділянки та віддати у лабораторію. Однак, можна й іншим способом — орієнтуючись на бур’яни, що найчастіше з’являються на вашому городі. Справа в тому, що різні види рослин полюбляють різні грунти.

На кислих грунтах найчастіше зустрічаються: вереск, багульник, осока, лютик повзучий, вероніка польова, м’ята польова, папороть, подорожник, кінський щавель, хвощ польовий.

На слабокислих грунтах: будяк, конюшина лугова, кропива, ромашка непахуча, лобода, мятлик, мати-й-мачуха, пирій повзучий.

На нейтральних: в’юнок польовий, горицвіт, донник білий, осот городній.

На лужних: гірчиця польова, мак-самосійка, живокость.

Спостерігаємо і робимо висновки

Домашне завдання

1.Вивчити надану  інформацію.

2.Законспектувати основні поняття.

3. Фото конспекту надійслати для перевірки та оцінювання на адресу : kaluginaolga699@gmail.com