Урок № 69-70 (06.12.2022)
Тема програми: "Асортимент рослин захищеного ґрунту"Тема уроку "Пустельні кактуси" Пустельні кактуси
Коли говорять про пустелю, то зазвичай уявляють собі Сахару або Каракуми - розпечені піски, що лежать хвилеподібними сипучими барханами, позбавленими всякої рослинності. Але кам'янисті пустелі Центральної та Південної Америки, в яких ростуть кактуси, мають ґрунт, дуже багатий усіма потрібними для рослини солями, тільки ґрунт цей переважно мінеральний, тобто на відміну від наших ґрунтів майже зовсім позбавлений гумусу. Потрібна тільки вода, яка б розчинила ці солі, щоб рослина могла їх засвоїти. Дощі тут дуже рідкісні, а місцями їх майже зовсім не буває. Звідки ж береться волога, що живить коріння кактусів?
Рясні роси, що випадають ночами, краплями стікають по жолобках між ребрами кактусів, а нічні тумани осідають на колючих стеблах - такий убогий водний раціон, на якому роками ростуть і цвітуть різноманітні кактуси кам'янистих пустель Мексики, Перу, Еквадору.
Коріння багатьох кактусів цих місць або потовщені у вигляді подовженого рідкоподібного бульби, здатного запасати у своїй товщі вологу, або, не йдучи в глиб грунту, широко розгалужуються біля самої поверхні. Таке коріння іноді досягає неймовірних розмірів: у невеликої опунції розгалуження поверхневих підґрунтових коренів можуть покрити площу до трьох квадратних метрів, що й допомагає їй збирати більше роси, що змочує вночі верхній шар ґрунту.
Пустельним кактусам доводиться заощаджувати воду, це позначається на формі стебла. Щоб скоротити випаровування вологи, яктуси, що ростуть тут, прагнуть якомога сильніше зменшити площу поверхні стебла, а так як найменшу поверхню при найбільшому обсязі має куля, то стебла їх мають або кулясту, або циліндричну форму, що наближається до неї. Головна ознака пустельних кактусів - це потужні стебла з яскраво вираженими ребрами і відкладеннями воску. Іноді їхні ребра скручуються по спіралі, а колючки завжди довгі та міцні.
Пекуче сонце їм не страшне: адже у кожної рослини є свої пристрої, що захищають стебло від нагріву. Один кактус, одягнений товстою і щільною шкіркою, на якийсь час посух стає плоским і як би ховається, йде глибше в землю, в іншого стебло має високі гострі ребра, що кидають на нього тінь, третій покритий густими колючками або щетинками.
Кактуси пустель для правильного розвитку потребують сильного сонячного освітлення.
Компенсувати зимову нестачу світла можна зниженою температурою (6-10 ° С). При вищій температурі верхівка стебла витягується, набуваючи вигляду загостреного конуса. Цей дефект назавжди залишиться на стеблі. Крім того, без прохолодного сухого зимового періоду пустельні кактуси не цвітуть.
Поливати рослини можна тільки в період росту, взимку кактуси йдуть в спокій, їм необхідно скоротити полив (можна взагалі не поливати 2 місяці), але з приходом весни догляд за рослинами відновлюють, зволожуючи рослини 1 раз у місяць.
Грунт для посадки найкраще приготувати самостійно, магазинні суміші, зроблені на основі торфу, не підходять для вирощування. Кожен вид кактусів вимагає посадки в певну земельну суміш. Приклад класичного складу грунту: Дернова земля – 1 ч. Листова земля – 1 ч. Глина – 0,5 ч. Крупний пісок – 1 ч. Дрібна галька, цегляна крихта або подрібнений щебінь – 0,5 ч. Важливо пам’ятати, що кислий грунт не підходить для посадки кактусів, ідеальне значення Ph – не вище 6,5. Посадковий субстрат для пустельних кактусів не слід заправляти поживними речовинами.
Найпопулярніші види пустельних кактусів - цереус, опунція, ехінопсис, ехінокактус , астрофітум.
Пустельні кактуси
Коли говорять про пустелю, то зазвичай уявляють собі Сахару або Каракуми - розпечені піски, що лежать хвилеподібними сипучими барханами, позбавленими всякої рослинності. Але кам'янисті пустелі Центральної та Південної Америки, в яких ростуть кактуси, мають ґрунт, дуже багатий усіма потрібними для рослини солями, тільки ґрунт цей переважно мінеральний, тобто на відміну від наших ґрунтів майже зовсім позбавлений гумусу. Потрібна тільки вода, яка б розчинила ці солі, щоб рослина могла їх засвоїти. Дощі тут дуже рідкісні, а місцями їх майже зовсім не буває. Звідки ж береться волога, що живить коріння кактусів?
Рясні роси, що випадають ночами, краплями стікають по жолобках між ребрами кактусів, а нічні тумани осідають на колючих стеблах - такий убогий водний раціон, на якому роками ростуть і цвітуть різноманітні кактуси кам'янистих пустель Мексики, Перу, Еквадору.
Коріння багатьох кактусів цих місць або потовщені у вигляді подовженого рідкоподібного бульби, здатного запасати у своїй товщі вологу, або, не йдучи в глиб грунту, широко розгалужуються біля самої поверхні. Таке коріння іноді досягає неймовірних розмірів: у невеликої опунції розгалуження поверхневих підґрунтових коренів можуть покрити площу до трьох квадратних метрів, що й допомагає їй збирати більше роси, що змочує вночі верхній шар ґрунту.
Пустельним кактусам доводиться заощаджувати воду, це позначається на формі стебла. Щоб скоротити випаровування вологи, яктуси, що ростуть тут, прагнуть якомога сильніше зменшити площу поверхні стебла, а так як найменшу поверхню при найбільшому обсязі має куля, то стебла їх мають або кулясту, або циліндричну форму, що наближається до неї. Головна ознака пустельних кактусів - це потужні стебла з яскраво вираженими ребрами і відкладеннями воску. Іноді їхні ребра скручуються по спіралі, а колючки завжди довгі та міцні.
Пекуче сонце їм не страшне: адже у кожної рослини є свої пристрої, що захищають стебло від нагріву. Один кактус, одягнений товстою і щільною шкіркою, на якийсь час посух стає плоским і як би ховається, йде глибше в землю, в іншого стебло має високі гострі ребра, що кидають на нього тінь, третій покритий густими колючками або щетинками.
Кактуси пустель для правильного розвитку потребують сильного сонячного освітлення.
Компенсувати зимову нестачу світла можна зниженою температурою (6-10 ° С). При вищій температурі верхівка стебла витягується, набуваючи вигляду загостреного конуса. Цей дефект назавжди залишиться на стеблі. Крім того, без прохолодного сухого зимового періоду пустельні кактуси не цвітуть.
Поливати рослини можна тільки в період росту, взимку кактуси йдуть в спокій, їм необхідно скоротити полив (можна взагалі не поливати 2 місяці), але з приходом весни догляд за рослинами відновлюють, зволожуючи рослини 1 раз у місяць.
Грунт для посадки найкраще приготувати самостійно, магазинні суміші, зроблені на основі торфу, не підходять для вирощування. Кожен вид кактусів вимагає посадки в певну земельну суміш. Приклад класичного складу грунту: Дернова земля – 1 ч. Листова земля – 1 ч. Глина – 0,5 ч. Крупний пісок – 1 ч. Дрібна галька, цегляна крихта або подрібнений щебінь – 0,5 ч. Важливо пам’ятати, що кислий грунт не підходить для посадки кактусів, ідеальне значення Ph – не вище 6,5. Посадковий субстрат для пустельних кактусів не слід заправляти поживними речовинами.
Найпопулярніші види пустельних кактусів - цереус, опунція, ехінопсис, ехінокактус , астрофітум.
Домашнє завдання
1. Вивчити наданий матеріал та законспектувати основні поняття
2. Замалювати або вклеїти фото зображеня наступної рослини:
Немає коментарів:
Дописати коментар