Урок № 71-72 (12.12.2022)
Тема програми: "Асортимент рослин захищеного ґрунту"
Тема уроку "Гірські кактуси"
Гірські кактуси
Гори займають значну частину заходу американського материка. "Великий спинний хребет світу" - Кордильєри-Анди - тягнеться від Аляски до Вогненної Землі, і, починаючи вже від південних провінцій Канади кактуси стають помітним явищем гірської рослинності.
Зрозуміло, поняття «гірські кактуси» дуже розтяжне. Сюди можна віднести і Астрофітум астеріас (Astrophytum asterias), що росте в теплих передгір'ях Східної Сьєрри на висоті всього 200-400 метрів над рівнем моря, і кактуси роду Оройя, що забираються в перуанських Андах на висоту чи не до 500 м.
І так само різні будуть природні умови в горах: освітленість, сонячна радіація, температура зими та літа. Природно, що поблизу екватора кактуси піднімаються на велику висоту, але загалом клімат місць, де ростуть гірські кактуси, має низку загальних рис, які треба знати.
Насамперед слід відзначити відсутність різко вираженої сезонності клімату у горах. Зима, літо, осінь, весна мають майже однакові температури, що незначно коливаються. Вони відрізняються лише в широтному напрямку — ближче до екватора вище, далі від екватора нижче. Січень у гірських районах Мексики має середню температуру 18-20 градусів, липень 25-27 градусів.
Проте добові коливання температури в горах дуже різкі. Недарма пишуть, що доба у горах – це рік у мініатюрі. Спекотний день опівдні з великою кількістю світла та ультрафіолетових променів змінюється холодною туманною або росистою нічью, коли температура може впасти майже до нульових позначок. І так цілий рік.
Тому зовнішнє гірські кактуси нагадують кактуси з пустель. Вони притискаються до землі, мають сплющено-кулясту форму, ростуть суцільними дернинами, навіть «купами», вкриті густими щетинами, «волосом», вовною або «ватою». Вата, щетини та шипи захищають стебло рослин від холоду, вбирають вологу, оберігають від опіків гірського сонця і навіть від паразитів.
Високо в горах кактуси відчувають дуже інтенсивне сонячне освітлення. Тому характерна зовнішня риса таких кактусів – рясні волоски на стеблі, потужні та численні колючки.
При нестачі сонячного світла страждають навіть більше, ніж пустельні. Вони швидко починають «лисіти», втрачаючи густе опушення колючок та волосків, тягнуться, втрачають коріння і часто гинуть від загнивання стебла.
Поливають гірські кактуси протягом усього року, тому що в горах сезони дощів восени та навесні виражені не різко. Все ж таки влітку поливають рясніші, взимку набагато рідше. У процесі поливу необхідно запам'ятати, що надлишок води призведе до того, що коріння почне загнивати, і кактус загине. Взимку гірським кактусам корисний помірний холод (+10) і світле приміщення. Грунт має бути добре дренажований.
Найпопулярнішими видами гірських кактусів вважаються: Ребуція, Лобівія, Ореоцереус.
Домашнє завдання
1. Вивчити наданий матеріал та законспектувати основні поняття
2. Замалювати або вклеїти фото зображеня наступної рослини:
Немає коментарів:
Дописати коментар