Урок № 9

 Урок № 9 (19.10.2021)

 Тема програми: « Ґрунти і їх родючість»

Тема уроку:  «Основні типи ґрунтів в саду: переваги, особливості, недоліки»

Глинисті ґрунти – важкі, містять до 80% глини, практично неструктуровані, зазвичай, закислені. Довго прогріваються навесні. Поганий дренаж води, майже немає доступу повітря в кореневмісному шарі. Після поливу земля стає слизькою, в'язкою. Органіка в таких ґрунтах практично не розкладається, а рослини не можуть ані дихати, ані толком засвоювати поживні речовини.

Способи поліпшення: пісок і торф роблять землю волого- та повітропроникною. Зола – наситить мінеральними речовинами, компост і гній – органікою. Сидерація.

Особливості агротехніки: ретельне мульчування посадок, постійне розпушування, осіння перекопка без розбивання грудок, організація високих грядок.

Добре ростуть: дерева і кущі з потужною кореневою системою, винні сорти винограду.

Суглинкові ґрунти – одні з найбільш універсальних для вирощування. Легкі суглинки підходять для більшості садових і городніх рослин, глини – 10-30%. Зазвичай, суглинки – з нейтральною кислотністю. За кольором така земля може бути сірою, бурою, червонуватою або жовтою. Структура – дрібнозерниста. Майже всі рослини прекрасно ростуть на легких суглинках – і троянди, і плодові чагарники, і цибулинні. Після дощів і поливів – на поверхні утворюється кірка. При пересиханні – з'являються тріщини.

Способи поліпшення: завдяки глині – суглинок добре утримує вологу, пісок і торф – покращують його структуру, компост і перегній – збагачують органікою. Регулярне внесення добрив необхідно для підтримки високого рівня родючості. Восени перекопують без розбивки грудок.

Особливості агротехніки: мульчування, постійне розпушування, глибина загортання насіння і посадки саджанців – відповідно до рекомендацій, а на середніх і важких суглинках зменшують на 20-30%.

Добре росте: більшість садових рослин, але для хвойних та ін. груп рослин потребує зміни кислотності до слабокислої або кислої реакції.

Піщаний ґрунт – легкий, пухкий з високим відсотком піску. Вологу практично не утримує, швидко пересихає. Але має відмінну повітропроникність і швидко прогрівається. Але навіть при невеликому поліпшенні – можна успішно вирощувати моркву, полуницю, цибулю, смородину, виноград. Але поливати потрібно часто і багато.

Способи поліпшення: швидкий спосіб – відгребти пісок на 25-30 см і «постелити» шар глини, товщиною 5-6 см, знову засипати його піском, а зверху посіяти та посадити рослини і замульчувати компостом хоча б на 5 см. Сидерація. Не перекопувати ґрунт, не перевертати ґрунтові шари.

Особливості агротехніки: внесення глини, чорнозему, регулярні додавання торфу, компосту, часті мінеральні підживлення, мульчування. Посіви і посадки роблять глибше рекомендованого, приблизно на 30%. При посадці не потрібен додатковий дренаж.

Супіщані ґрунти – одні з кращих для вирощування. У супісків більше переваг, ніж недоліків. Цей тип ґрунту – легкий у всьому, його просто обробляти, робити посадку, швидко окультурюється, рано прогрівається навесні, волого- і повітропроникний, підходить більшості рослин.

Способи поліпшення: постійне внесення компосту, гною, мінеральних добрив, глини або чорнозему для поліпшення в'язкості. Сидерація.

Особливості агротехніки: потребує частих поливів, мульчування для збереження вологості ґрунту. Необхідні регулярні мінеральні підживлення через швидке вимивання мікроелементів з ґрунту. Зручно поєднувати поливи з підживленнями водорозчинними добривами. На піщаних і супіщаних ґрунтах дуже добре працюють мікробіологічні препарати, які допоможуть переробляти залишки органіки та заселять землю корисними мікроорганізмами. При посадці тюльпанів й ін. цибулинних та бульбових – не потрібен додатковий дренаж, вода не застоюється.

Чорноземні ґрунти – вважаються найбільш родючими й універсальними. Вони містять багато гумусу і мінеральних елементів живлення, залишає на руках чорний однорідний слід. Але можуть бути і досить щільними, занадто важкими. Ідеальна структура чорнозему для більшості рослин – як у легких суглинків.

Способи поліпшення: потрібну рихлість отримують, додаючи пісок, торф, компост.

Особливості агротехніки: пам'ятайте, без постійних внесень добрив виснажуються і кращі ґрунти. Необхідно проводити розпушування, поливи, мульчування і сидерацію.

Вапняні ґрунти – кам'янисті, бідні, з низькою кислотністю. Зустрічаються в Україні рідше перелічених вище. Їх покращують вирощуванням сидератів, органічними добривами, сечовиною.

Торф'яні ґрунти – мають виражену кислу реакцію, пухкі. Їх покращують додаванням піску, в іншому – як піщані та супіщані.

Важливо: врахуйте, що в саду або на городній ділянці після будівельних робіт, завезення землі, гною, торфу, переміщення великих обсягів ґрунту та ін. – на різних ділянках саду земля може сильно відрізнятися. На кожній з них потрібно окремо визначати кислотність і структуру. 

Домашне завдання

1.Вивчити надану  інформацію.

2.Законспектувати основні поняття.

3.. Фото конспекту надійслати для перевірки та оцінювання на адресу : kaluginaolga699@gmail.com.